Хочете сонце і місяць ... повернутися ... !

Вибачте за помилки перекладу цієї БЛОГ

Хочете сонце і місяць ... повернутися ... !

Я хотів би бачити, як народився знову прекрасне сонце
з моїх старих смієте галицької гори ...
і побачити лагідний і MAR синій, що проникає через гирло наша,
і відпочинку з чіткою яскравість зірок і повний місяць. хотіли б бачити траву зелений і кристалічне поле зараз, здавленим воду перетворив зелений чорний і вільними від Corredoiras вид птахів, їх Гавани або співати колискові закоханий в музику нашого muiñeiras. хотіла б відчувати теплий вітер що після лагідного березня .. приходить, охолодження тепло, любов дає наш бажаний вен і почути ніжні хвилі повітря, солодкий Meigas шуми ...колискові, що давним-давно, я співав любов в моїй печері. хотіли б забути звук пісні чайок з його присутністю, щоб змусити моряків вийти на землю і переглядати гирла без доріг чіткі і темні тумани день вночі .... і страх інших поганих Meigas. хотілося б, що єдина волога, що моє тіло відчувало слини з рота ... коли пристрасний поцілунок мене ... і не те, що пробирається в кістках, скорочення більше, ніж вени , що без відпустки опалення ... коли волога Галицької охоплює вас .. Я хочу це зло зима ... Галіція ніколи не зновуі відчувати себе проходження Святого Товариства до carballeiras радий , тому що ви можете бути терплячими, але коли вони отримують погані Meigas все стає холодною, дощовою, мокра, туманна і тривогу ALMA. хотілося повернутися вниз, щоб пляжу і збирати раковини знову в пісок і взяти мою стару печеру, де теплі ночі повного місяця, я буду дути в свою трубу, щоб почути мою пісню знову і знову любити мовчки, холоду, вологості, вітру і чорні ночі. хотілося б, нарешті, ... Зимові цієї брудної .... YA смерті було ...щоб побачити піти в Каракол, щоб відчути тепло сонця і ніжний морський бриз, люблю в теплий вітер і ніжними хвилями досягненні піску і повернутися до гри з нашими мріями ..., що цієї зими вважав такт

¡¡¡¡¡¡ Cuanto quisiera que el Sol y la Luna... volvieran... !!!

Quisiera volver ha ver como nace el bello Sol
atreves de mis viejas montañas gallegas ...
y ver el manso y azul MAR que entra por las Ría nuestra,
y descansar con el claro brillo de las Estrellas y la Luna Llena.

Quisiera ver la hierba verde y cristalina del campo
que ahora, ahogada de agua, se ha vuelto verde negra
y en el claro de las Corredoiras sentir de los pájaros, sus habaneras
o cantos de nanas de Amor, con la música de nuestras Muiñeiras.

Quisiera sentir el cálido viento que siguiendo al manso Mar... llega,
refrescando el calor que el AMOR le da a nuestras ansiadas venas
y oír en las ondas de ese manso aire, en murmullos de dulces Meigas ...
las nanas que hace mucho tiempo, de AMOR me cantabas en mi cueva.

Quisiera olvidar el sonido del canto de las Gaviotas
que con su presencia, a los marineros obligas a irse para tierra
y ver la Ría despejada y los caminos SIN oscuras nieblas
haciendo del día la noche .... y el temor de otras malas Meigas.

Quisiera que la única humedad que mi cuerpo sintiera
fuera la saliva de tus labios ... cuando apasionada me besas ...
y no la que se cuela por los huesos, encogiendo algo más que las venas
que no existe calefacción que la temple... cuando te cubre la humedad gallega..

Quisiera que este malvado Invierno ... JAMÁS ha Galicia volviera
y sentir el paso de la Santa Compaña que hasta alegra las Carballeiras
porque uno puede tener paciencia pero cuando llegan las malas Meigas
todo se vuelve frío, lluviosos, húmedo, de niebla y el ALMA se apena.

Quisiera volver a bajar a la playa y recoger caracolas otra vez en la arena
y llevarlas a mi vieja cueva donde en las cálidas noches de Luna Llena,
haré sonar su trompeta para que vuelvas ha escuchar mi canto
y amarte de nuevo en silencio, sin frío, humedad, viento y noches negras.

Quisiera que por fin... este asqueroso Invierno.... muerte YA tuviera...
para ver andar al Caracol, para sentir el calor del Sol y la suave brisa marinera,
para amar en los cálidos vientos y las mansas olas que llegan a la arena
y volver a jugar con nuestros SUEÑOS ...que este Invierno creyó que los venciera