РАННЄ BIRD І чайок ЧОЛОВІКИ Gaviotans

РАННЄ BIRD І чайок ЧОЛОВІКИ Gaviotans

Дзвони кільце в старому місті або в руках годинник
8 годині ранку і, як зазвичай, там стікаються чайок і
Gaviotans чоловіки, незалежно від переважаючого морозу, дощу на південний захід,
ні солодкого тепла всередині всіх хороших кафе, які чекають їх.

Os, що сидять на стільцях, які супроводжують кілька столів з гарячою кавою,
без encuenta холодний ранок, сонце або густий туман ... якій його
тіло несприйнятливим до meteorologías рік, деякі неосвічені чайок і
як завжди, не далеко від там самий необізнаний чоловік чайок tertuliaban.

З кінця дока в центрі моєї прекрасної села,
кожен день бачив захоплюються і покурюючи сигарету вранці, в той час як деякі
розумніше, залишився під ніжним теплом, що після того, як двері
кава-машини і опалення їх нагрівання холодної важко.

Я ніколи не міг зрозуміти, але я міг собі уявити, що фітнес
неосвічені чайок і витримує постійну ухиляючись погану погоду
зима погода принесла холодний дощ і мокрий вітер,
виверження вулканів, які їх тіла були нестерпна спека.


Деякі пояснюють це як порочне доказ введеного в його Alma,
сигарета, але я, не знаючи про моє нерозумінні
Мені було цікаво ... що не може вийти на вулицю, коли хочуть хочуть
проковтнути, що білий дим заповнюючи його легені після того, як смертельний холод ...?

Все було марно бачити ці газети і охолодили символи
що, хоча вони були загартовані матроси хвилюванні,
їх в ролі домогосподарки, вимагали його присутності, таке ж рівність
за винятком того, що вони були чоловіки чайок чайок, і вони називали себе.

Через кілька годин, коли полуденне сонце запросив їх ходити,
Я зробив пам'ятаю ті перші години щоденного сходу сонця
побачивши їх на відкритому повітрі, а не лікувати нормальних людей,
Я зробив порівняти їх з дивними самцях чайок і втратив Gaviotans


            LAS GAVIOTAS Y LOS TEMPRANEROS MACHOS GAVIOTEROS

Suenan en las viejas Campanas del Pueblo ó en las manecillas de un reloj
las 8 en punto de la mañana y como todos los días, allí acuden gaviotas y
machos gavioteros sin importarles la helada reinante, la lluvia del Suroeste,
ni el dulce calor que hay dentro de todas las buenas cafeterías que les esperan.

Sentadas-os sobre las sillas que acompañan a varias mesas con un caluroso café,
sin tener encuenta al frío mañanero, al Sol o a la espesa niebla ... cual su
cuerpo fuera inmune a las meteorologías del año, unas ignorantes gaviotas y
como siempre, no lejos de allí más ignorantes machos gaviotas se tertuliaban.

Desde el final del Muelle, hasta el centro de mi bello Pueblo,
cada día los veía fumar su enviciado y mañanero cigarrillo, mientras algunas
más sensatas, permanecían bajo el suave calor que tras la puerta de entrada
las máquinas del café y la calefacción les calentaba del duro frío.

Nunca pude comprender pero sí me podía imaginar aquella aptitud
de las ignorantes gaviotas, sorteando y soportando las constantes inclemencias
del tiempo en invierno que traían la lluvia fría y el viento húmedo,
cual sus cuerpos fueran volcanes de insoportable calefacción.


Algunos lo explicaban como el justificante vicioso introducido en su Alma,
de fumarse un cigarrillo, pero yo, ignorante de mi incomprensión
me preguntaba ... ¿ y no pueden salir a la calle cuando desear quieran
tragarse ese blanco humo que llena sus pulmones de posteriores fríos mortales...?

Todo era inútil viendo a aquellos diarios y enfriados personajes
que si bien ellos eran curtidos marineros de bravos mares,
ellas en su faceta de amas de casa, exigían con su presencia, la misma igualdad
salvo que ellas eran gaviotas y ellos machos gaviotas se hacían llamar.

Pasadas varias horas, cuando el Sol de mediodía les invitaba a pasear,
me hacían recordar aquellas primeras horas  del diario amanecer
cuando al verlos a la intemperie, en vez de considerarlos normales personas,
me hacían compararlos con extrañas gaviotas y perdidos machos gavioteros